Чтобы не забыть и для тех, кому интересно
Mar. 12th, 2011 04:36 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
lalechuza Была вчера на выставке Рукоделие и всякое-разное /не помню как называется/, наткнулась на книжку "Вишивання долі" автор Марія Чумарна. Очень она меня заинтересовала. В ней рассказывается про тайные коди украинской орнаментальной символики, о том, как влияет вышивка на судьбу человека и как с ее помощью улучшить здоровье, благополучие семьи и рода и т.д. К тому же там вполне понятно изложені 56 способов вышивки.
Потом в инете нашла еще одну книгу Марии Чумарной на эту же тему: Код української вишивки. В ней тема символики еще глубже изложена, с углублением в скифскую и трипольскую культуры.
В українців є такий вислів: «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні. Це не лише частина нашого гардеробу, як вважається сьогодні. Сорочка - це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини. Недаремно у нас 9 березня, у день відкриття брам Ірію і проголошення початку весни, святкується день Сорока святих, а на Великдень найбільшого пошанівку заслуговує писанка-берегиня «сороківка» або «сорокаклинка»: живе яйце, на якому увесь простір поділений на сорок взаємно обернених і взаємодотичних трикутників, що символізують вогненну і водні сутності Буття у їхній Божественній парності.
Символічне обрамлення сорока життєтворчих енергій має і колядницька різдвяна звізда. Не випадково ці символи використовувалися в містеріях календарних свят, пов'язаних з циклічним народженням і оновленням світу. Кодування сили має в собі і українська вишиванка, якій надавали величного змісту, вишиваючи сакральними узорами-письменами долю.
В багатьох українських казках зустрічаємося з мотивом чарів¬ної сорочки, котру сестри-змії- носії мудрості і магії - вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати. Число магічних узорів, «квіток», які творять зміївни, - дванадцять: це дванадцять богатирських сил (за числом 12 - усі енергії космічного простору, всіх знаків Зодіака). І сила цього шиття неймовірно велика.
Герой казки, одягнувши сорочку на своє тіло, стає могутнім і нездоланним, він перероджується в безсмертного витязя, що чинить суд на землі, стає володарем земного царства. І сорочка його ніколи не забруднюється, не линяє і не зношується, - вона завжди біла і ясна. Лише його зрадливій жінці вдається обдурити свого чоловіка, умовивши скинути сорочку і викравши її.
Коли сестри оживили порубаного героя, то сказали, що відновити його здоров'я і силу вони уже не зможуть, бо «Бог здоров'я тільки раз дає». А здоров'я царя - в його сорочці. Не повернувши її, герой не зможе стати таким, як був. Тому сестри наділили свого брата хитрощами і мудрістю, з допомогою яких він повернув собі сорочку: своє здоров'я і силу. Звичайно, у казці сорочка виступає в ролі символу. Але цей символ проектується на наше повсякденне життя. Ніщо в побуті наших предків не творилося лише заради прагматичної доцільності. Кожна річ повинна була мати ще й вищу доцільність, а ця доцільність була закладена в певному символі, котрий був зрозумілий людям.
Кодування долі, добробуту притаманне звичаєвій культурі не лише українців, а в усіх древніх народів. Універсальна символіка, пов'язана із виходом на космічні енергії, присутня в побуті і культурі Єгипту, Шумеру, народів Азії, латиноамериканського континенту, їїсліди знайдено в Африці, Австралії, на віддалених островах Полінезії, Океанії, на всьому індоєвропейському просторі.
Але Україна - це особливий континент прадавньої культури, бо, як свідчать історики, тут життя існувало і в часи великого льодовика. Тут збереглася безперервність традиції, мудрість виживання, кодування сили. Це земля Гіпербореїв-могутніх титанів, носіїв таємничого знання. Сьогодні їхні таємниці помалу привідкриваються завдяки розшифруванню текстів Кам'яної могили, пам'яток прадавніх курганів, вік яких - мінімум 20 тисяч літ.
Виявляється, що світова історична наука змушена переглядати усталені хронологічні стандарти щодо давності пам'яток людства. Україна, про яку ще декілька десятків літ тому начебто не «пам'ятав» так званий «цивілізований світ», знову вийшла на світову арену вже не як відстала колонія великих імперій, а як колиска праіндоєвропейської цивілізації.
І найперше тому, що саме українці через розмаїття народної культури зберегли вихід на польову (божественну) першооснову існування матеріального світу. І, якщо говорити про вишиття на українському одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили своєрідний енергетичний «панцир» для тіла і душі, для землі, на якій жили і творили, для всього сущого на цій землі. Творили і творять!
Тенденції сучасної етнографічної науки до вивчення народних скарбів минулого лише крізь призму їхньої матеріально-ужиткової вартості перетворюють прадавню культуру у кладовище мертвого, віджилого, і тим самим не лише констатується їхня «смерть»: свідоме чи несвідоме нав'язування думки про винятково архаїчну, музейну раритетність та неужитковість скарбів «бабусиної скрині» ще більше «умертвляє» їх у свідомості носіїв сучасної культури.
Погляд на творіння давнини «духовним» баченням розкриває ідею безсмертя, непроминущості кодів життя, закладену у прадідівській культурі, і творить проекцію у майбутнє.
Можливо, ці думки певною мірою допоможуть доторкнутися до джерел нашої божественної сили і самим стати носіями ідеї безсмертя людини, народу, нашої благословенної колиски- України на земному Полі.
Про вишивання вперше згадують стародавні історики. Археологічні знахідки зі скіфських поховань 4-го століття до н.е. свідчать, що гаптування - один із найдавніших видів мистецтва, початками якого володіли ще мисливці на мамонтів.
Візерунки на маминих та бабусиних рушниках й обрусах передаються з покоління у покоління, і, можливо, є значно більшим, ніж просте поєднання кружечків, квадратиків, спіралей і завитків.
Окремі дослідники схиляються до думки, що най-давнішим видом письма було вузликове плетиво (згадаймо казкові клубочки, які вказують герою дорогу до тридесятого царства). Є й припущення, що в символах українських вишиванок наші далекі предки закодували священну інформацію про Універсум. Наприклад... знання про структуру ДНК! Поширений графічний сюжет двох спіралей, який використовувався для оздоблення рукавів сорочок, майже один в один повторює зображення носія генетичної інформації зі шкільних та університетських підручників. Наступний часто вживаний символ - світове дерево або світова квітка, складена переважно з десяти елементів, розташованих на чотирьох рівнях . Народознавці стверджують, що це - відображення уявлень про структуру Всесвіту. Такі самі уявлення покладені в основу єврейського містичного вчення - Каббали. Найцікавіше, що найсучаснішою гіпотезою про світобудову, один із розробників якої - російський фізик Дмитро Поляков, є так звана "теорія струн". Згідно з нею, існує не чотиривимірний (як досі вважається), а десятивимірний часопростір, який пояснює непояснювані феномени і у якому є місце для Бога і для чорта, для раю і для пекла. У восьмикутнику або восьмипроменевій зірці, що прикрашають подушки і серветки, можна прочитати універсальний календар. Це не що інше, як стилізоване коло з вісьмома сторонами горизонту, поділене на 12 місяців і 36 декад (порахуйте і переконайтесь). Вражає, що такий поділ річного кола (на 360 днів) відповідає ідеально-круговій, а не еліптичній орбіті нашої планети. Тобто такий календар міг існувати лише десятки тисяч років тому, до легендарної глобальної катастрофи, яка нібито змінила цикл обертання Землі довкола Сонця!
Скептики мають право вважати усе це містифікацією. Але хіба збіднить нас припущення, що у маминих "хрестиках" міститься ключ до розгадки незбагненних таємниць Природи?
Грецькою мовою слово «вишивка» перекладається як... «космос!» Це поняття чітко виводить наше мислення з побутової ужиткової сфери і змушує замислитись над глибинним поняттям самого українського слова «вишивка».
А потом наткнулась на еще одну книгу. Называется она "Тройдерево" и в ней описываются древние украинские обряды, связанные с рождением, свадьбой и смертью. Я прочитала пару страничек - невероятно интересно. Рекомендую всем, кому не безразличны темы, описанные в этой книге. По родам там очень много написано. В общем, я себе две книги вот здесь заказала.
Потом в инете нашла еще одну книгу Марии Чумарной на эту же тему: Код української вишивки. В ней тема символики еще глубже изложена, с углублением в скифскую и трипольскую культуры.
В українців є такий вислів: «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні. Це не лише частина нашого гардеробу, як вважається сьогодні. Сорочка - це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини. Недаремно у нас 9 березня, у день відкриття брам Ірію і проголошення початку весни, святкується день Сорока святих, а на Великдень найбільшого пошанівку заслуговує писанка-берегиня «сороківка» або «сорокаклинка»: живе яйце, на якому увесь простір поділений на сорок взаємно обернених і взаємодотичних трикутників, що символізують вогненну і водні сутності Буття у їхній Божественній парності.
Символічне обрамлення сорока життєтворчих енергій має і колядницька різдвяна звізда. Не випадково ці символи використовувалися в містеріях календарних свят, пов'язаних з циклічним народженням і оновленням світу. Кодування сили має в собі і українська вишиванка, якій надавали величного змісту, вишиваючи сакральними узорами-письменами долю.
В багатьох українських казках зустрічаємося з мотивом чарів¬ної сорочки, котру сестри-змії- носії мудрості і магії - вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати. Число магічних узорів, «квіток», які творять зміївни, - дванадцять: це дванадцять богатирських сил (за числом 12 - усі енергії космічного простору, всіх знаків Зодіака). І сила цього шиття неймовірно велика.
Герой казки, одягнувши сорочку на своє тіло, стає могутнім і нездоланним, він перероджується в безсмертного витязя, що чинить суд на землі, стає володарем земного царства. І сорочка його ніколи не забруднюється, не линяє і не зношується, - вона завжди біла і ясна. Лише його зрадливій жінці вдається обдурити свого чоловіка, умовивши скинути сорочку і викравши її.
Коли сестри оживили порубаного героя, то сказали, що відновити його здоров'я і силу вони уже не зможуть, бо «Бог здоров'я тільки раз дає». А здоров'я царя - в його сорочці. Не повернувши її, герой не зможе стати таким, як був. Тому сестри наділили свого брата хитрощами і мудрістю, з допомогою яких він повернув собі сорочку: своє здоров'я і силу. Звичайно, у казці сорочка виступає в ролі символу. Але цей символ проектується на наше повсякденне життя. Ніщо в побуті наших предків не творилося лише заради прагматичної доцільності. Кожна річ повинна була мати ще й вищу доцільність, а ця доцільність була закладена в певному символі, котрий був зрозумілий людям.
Кодування долі, добробуту притаманне звичаєвій культурі не лише українців, а в усіх древніх народів. Універсальна символіка, пов'язана із виходом на космічні енергії, присутня в побуті і культурі Єгипту, Шумеру, народів Азії, латиноамериканського континенту, їїсліди знайдено в Африці, Австралії, на віддалених островах Полінезії, Океанії, на всьому індоєвропейському просторі.
Але Україна - це особливий континент прадавньої культури, бо, як свідчать історики, тут життя існувало і в часи великого льодовика. Тут збереглася безперервність традиції, мудрість виживання, кодування сили. Це земля Гіпербореїв-могутніх титанів, носіїв таємничого знання. Сьогодні їхні таємниці помалу привідкриваються завдяки розшифруванню текстів Кам'яної могили, пам'яток прадавніх курганів, вік яких - мінімум 20 тисяч літ.
Виявляється, що світова історична наука змушена переглядати усталені хронологічні стандарти щодо давності пам'яток людства. Україна, про яку ще декілька десятків літ тому начебто не «пам'ятав» так званий «цивілізований світ», знову вийшла на світову арену вже не як відстала колонія великих імперій, а як колиска праіндоєвропейської цивілізації.
І найперше тому, що саме українці через розмаїття народної культури зберегли вихід на польову (божественну) першооснову існування матеріального світу. І, якщо говорити про вишиття на українському одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили своєрідний енергетичний «панцир» для тіла і душі, для землі, на якій жили і творили, для всього сущого на цій землі. Творили і творять!
Тенденції сучасної етнографічної науки до вивчення народних скарбів минулого лише крізь призму їхньої матеріально-ужиткової вартості перетворюють прадавню культуру у кладовище мертвого, віджилого, і тим самим не лише констатується їхня «смерть»: свідоме чи несвідоме нав'язування думки про винятково архаїчну, музейну раритетність та неужитковість скарбів «бабусиної скрині» ще більше «умертвляє» їх у свідомості носіїв сучасної культури.
Погляд на творіння давнини «духовним» баченням розкриває ідею безсмертя, непроминущості кодів життя, закладену у прадідівській культурі, і творить проекцію у майбутнє.
Можливо, ці думки певною мірою допоможуть доторкнутися до джерел нашої божественної сили і самим стати носіями ідеї безсмертя людини, народу, нашої благословенної колиски- України на земному Полі.
Про вишивання вперше згадують стародавні історики. Археологічні знахідки зі скіфських поховань 4-го століття до н.е. свідчать, що гаптування - один із найдавніших видів мистецтва, початками якого володіли ще мисливці на мамонтів.
Візерунки на маминих та бабусиних рушниках й обрусах передаються з покоління у покоління, і, можливо, є значно більшим, ніж просте поєднання кружечків, квадратиків, спіралей і завитків.
Окремі дослідники схиляються до думки, що най-давнішим видом письма було вузликове плетиво (згадаймо казкові клубочки, які вказують герою дорогу до тридесятого царства). Є й припущення, що в символах українських вишиванок наші далекі предки закодували священну інформацію про Універсум. Наприклад... знання про структуру ДНК! Поширений графічний сюжет двох спіралей, який використовувався для оздоблення рукавів сорочок, майже один в один повторює зображення носія генетичної інформації зі шкільних та університетських підручників. Наступний часто вживаний символ - світове дерево або світова квітка, складена переважно з десяти елементів, розташованих на чотирьох рівнях . Народознавці стверджують, що це - відображення уявлень про структуру Всесвіту. Такі самі уявлення покладені в основу єврейського містичного вчення - Каббали. Найцікавіше, що найсучаснішою гіпотезою про світобудову, один із розробників якої - російський фізик Дмитро Поляков, є так звана "теорія струн". Згідно з нею, існує не чотиривимірний (як досі вважається), а десятивимірний часопростір, який пояснює непояснювані феномени і у якому є місце для Бога і для чорта, для раю і для пекла. У восьмикутнику або восьмипроменевій зірці, що прикрашають подушки і серветки, можна прочитати універсальний календар. Це не що інше, як стилізоване коло з вісьмома сторонами горизонту, поділене на 12 місяців і 36 декад (порахуйте і переконайтесь). Вражає, що такий поділ річного кола (на 360 днів) відповідає ідеально-круговій, а не еліптичній орбіті нашої планети. Тобто такий календар міг існувати лише десятки тисяч років тому, до легендарної глобальної катастрофи, яка нібито змінила цикл обертання Землі довкола Сонця!
Скептики мають право вважати усе це містифікацією. Але хіба збіднить нас припущення, що у маминих "хрестиках" міститься ключ до розгадки незбагненних таємниць Природи?
Грецькою мовою слово «вишивка» перекладається як... «космос!» Це поняття чітко виводить наше мислення з побутової ужиткової сфери і змушує замислитись над глибинним поняттям самого українського слова «вишивка».
А потом наткнулась на еще одну книгу. Называется она "Тройдерево" и в ней описываются древние украинские обряды, связанные с рождением, свадьбой и смертью. Я прочитала пару страничек - невероятно интересно. Рекомендую всем, кому не безразличны темы, описанные в этой книге. По родам там очень много написано. В общем, я себе две книги вот здесь заказала.
